|
|
|
|
|
ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК БРОНЮВАННЯ НА ПIДПРИЄМСТВАХ, В ОРГАНIЗАЦIЯХ I УСТАНОВАХ РОБОЧИХ МIСЦЬ ДЛЯ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ГРОМАДЯН, ЯКI ПОТРЕБУЮТЬ СОЦIАЛЬНОГО ЗАХИСТУ (Затверджено постановою Кабiнету Мiнiстрiв України вiд 27 квiтня 1998 р. N 578) Це Положення визначає порядок бронювання та встановлення квоти робочих місць на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності (далі - підприємства) для працевлаштування працездатних громадян працездатного віку, які потребують соціаль- ного захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці (далі - громадяни, які потребують соціального захисту). Загальна частина 1. Терміни, що вживаються у цьому Положенні, мають таке зна- чення: броня - кількість робочих місць для обов'язкового працевлаш- тування громадян, які потребують соціального захисту; квота робочих місць - закріплена норма робочих місць, у то- му числі з гнучкими формами зайнятості, у відсотках до кількості робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту. 2. Відповідно до статті 5 Закону України "Про зайнятість на- селення" держава забезпечує надання додаткових гарантій щодо пра- цевлаштування громадянам, які потребують соціального захисту, в тому числі: а) жінкам, які мають дітей віком до 6 років; б) одиноким матерям, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; в) молоді, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних навчальних закла- дах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної (не- військової) служби і якій надається перше робоче місце, дітям (сиротам), які залишилися без піклування батьків, а також осо- бам, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, приймати- ся на роботу; г) особам передпенсійного віку (чоловікам по досягненні 58 років, жінкам - 53 років); д) особам, звільненим після відбуття покарання або примусо- вого лікування. 3. До громадян, зазначених у підпунктах "в" і "д" пункту 2 цього Положення, які потребують соціального захисту та надання першого робочого місця, належать: а) молодь до 18 років; б) громадяни старші 18 років, які закінчили або припинили навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-техніч- них навчальних закладах, звільнилися зі строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, не піз- ніше календарного року з дня закінчення навчання, звільнення з військової (невійськової) служби; в) діти (сироти), які залишилися без піклування батьків, а саме: діти, які не досягли 18 років; вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти піс- ля закінчення навчальних закладів (очної форми навчання), але не пізніше досягнення ними 23-річного віку, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, протя- гом календарного року з дня закінчення навчання; г) громадяни, звільнені після відбуття покарання або приму- сового лікування, які вважаються такими, що потребують соціально- го захисту, за умови їх реєстрації в державній службі зайнятості як таких, що шукають роботу, не пізніше календарного року з дня звільнення після відбуття покарання або примусового лікування. 4. З метою забезпечення додаткових гарантій щодо працевлаш- тування громадян, які потребують соціального захисту, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за по- данням центрів зайнятості бронюють на підприємствах з чисельніс- тю понад 20 чоловік до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, в тому числі з гнучкими формами зайнятості. У межах броні місцеві державні адміністрації, виконавчі ор- гани відповідних рад встановлюють підприємствам квоту робочих місць для обов'язкового працевлаштування громадян, які потребу- ють соціального захисту. Квота робочих місць встановлюється щодо кожної категорії громадян, зазначених у пункті 2 цього Положення, які потребують соціального захисту. Порядок бронювання та визначення квоти робочих місць 5. Центри зайнятості під час розроблення територіальних програм зайнятості населення готують пропозиції місцевим держав- ним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад щодо вели- чини броні та квоти робочих місць на підприємствах на наступний рік. 6. На основі аналізу статистичних даних і аналізу ринку пра- ці та з урахуванням пропозицій органів соціального захисту насе- лення, органів освіти, органів внутрішніх справ та інших центри зайнятості визначають очікувану чисельність громадян, які потре- буватимуть соціального захисту в наступному році, а також вивча- ють можливості підприємств щодо працевлаштування цієї категорії громадян. При цьому враховується економічне становище підпри- ємств, чисельність працюючих, обсяги працевлаштування згідно з квотою осіб, які потребують соціального захисту у звітному році. 7. Пропозиції про встановлення броні та квоти робочих місць на наступний рік доводяться до підприємств для попереднього їх уточнення за місяць до внесення на розгляд місцевих державних ад- міністрацій, виконавчих органів відповідних рад проекту рішення про встановлення броні та квоти робочих місць на підприємствах для працевлаштування громадян, які потребують соціального захис- ту. Підприємства уточнюють перелік зазначених робочих місць і у двотижневий строк надсилають дані центрам зайнятості. 8. Центри зайнятості узагальнюють інформацію підприємств і подають місцевим державним адміністраціям, виконавчим органам відповідних рад пропозиції про встановлення підприємствам броні та квоти робочих місць. У разі виникнення розбіжностей між під- приємством та державною службою зайнятості щодо встановлення бро- ні та квоти робочих місць остаточне рішення приймається місцевою державною адміністрацією, виконавчим органом відповідної ради. 9. У разі скорочення чисельності або штату працівників під- приємств у розмірі, що перевищує встановлену квоту, місцеві дер- жавні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад зменшують або взагалі не встановлюють квоти для цих підприємств. 10. У разі тимчасового скорочення обсягів виробництва під- приємства і переведення його працівників на неповний робочий день (тиждень) прийняття на роботу громадян в рахунок квоти робо- чих місць за погодженням з державною службою зайнятості, може бу- ти тимчасово припинено за умови забезпечення дотримання цієї кво- ти до кінця року в повному обсязі. 11. Після затвердження місцевими державними адміністраці- ями, виконавчими органами відповідних рад броні та квоти робочих місць на наступний рік підприємства у двотижневий строк погоджу- ють з центрами зайнятості перелік робочих місць, що виділяються, та поквартальний графік працевлаштування громадян, які потребу- ють соціального захисту, на заброньовані робочі місця. У рахунок квоти підприємства можуть бронювати робочі місця з надомною пра- цею та з гнучкими формами зайнятості. 12. Центри зайнятості щомісяця аналізують використання заб- роньованих робочих місць для працевлаштування громадян, які пот- ребують соціального захисту, та кількість вільних робочих місць з числа заброньованих. 13. Ліквідація заброньованих робочих місць може здійснювати- ся роботодавцем тільки за погодженням з місцевими державними ад- міністраціями, виконавчими органами відповідних рад та державною службою зайнятості. Умови працевлаштування на заброньовані робочі місця громадян, які потребують соціального захисту 14. Працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця здійснюється тільки за нап- равленням державної служби зайнятості. У разі потреби центри зай- нятості організовують попередню їх професійну підготовку, пере- підготовку або підвищення кваліфікації за рахунок коштів держав- ного фонду сприяння зайнятості населення. 15. Підприємства зобов'язані працевлаштовувати громадян, які потребують соціального захисту, на заброньовані робочі місця за направленням державної служби зайнятості і про прийняте рішен- ня у триденний термін повідомити центр зайнятості. У разі відмо- ви у працевлаштуванні громадян підприємства повідомляють про це державну службу зайнятості з викладенням мотивів відмови у прий- нятті на роботу. 16. У разі прийняття на роботу на заброньовані робочі місця молодих громадян, які вперше шукають роботу, після закінчення або припинення навчання у середніх загальноосвітніх школах, про- фесійно-технічних навчальних закладах, після звільнення зі стро- кової військової або альтернативної (невійськової) служби трудо- вий договір укладається не менш як на два роки. 17. У разі відмови у прийнятті на роботу громадян, які нале- жать до категорій, зазначених у пункті 2 цього Положення, у ме- жах встановленої броні за кожну таку відмову відповідно до пун- кту 3 статті 5 Закону України "Про зайнятість населення" держав- на служба зайнятості стягує з підприємства штраф у п'ятдесятик- ратному розмірі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Одержані кошти спрямовуються до місцевої частини державного фон- ду сприяння зайнятості населення і можуть використовуватися на фінансування витрат підприємств, які створюють робочі місця для працевлаштування зазначених категорій громадян понад встановлену квоту робочих місць за договорами з державною службою зайнятос- ті. 18. У разі відмови підприємства від сплати штрафу до держав- ного фонду сприяння зайнятості населення державна служба зайня- тості у встановленому порядку вирішує питання про його стягнен- ня. |